Як виявляється парвовірусна інфекція у собак, методи боротьби з нею

У числі вірусних захворювань домашніх вихованців парвовірусна інфекція посідає одне з провідних місць. Контагіозне захворювання становить небезпеку для цуценят та молодих особин до 1 року. Характерною особливістю вірусної хвороби є виражене зневоднення, інтоксикація, ураження клітин крові та міокарда. Ефективним методом профілактики вважається активна імунізація моновакцинами та комплексними препаратами.

Способи зараження інфекцією

Біологічною особливістю парвовурусів є одна спіраль ДНК, завдяки якій патогенні частки можуть розмножуватися лише у клітинах тварин, використовуючи їхню репродуктивну систему. Існує кілька генетичних груп (штамів) вірусів, що викликають різні форми парвовірусної інфекції – серцеву, кишкову та комбіновану. Об`єднує штами контагіозного захворювання шляхи передачі патогенних віріонів.

Рекомендуємо прочитати про ентеровірус у собак. Ви дізнаєтеся про види захворювання та джерела зараження, симптоми ентеровірусу, наслідки для вихованця, лікування.

А тут докладніше про те, які щеплення роблять собакам.

Інкубаційний період

Парвовіруси вибирають своїми цілями клітини, що швидко розвиваються – ентероцити, криптоцити, кардіоцити. З цієї причини інкубаційний період може становити лише 2-3 дні. В середньому з моменту проникнення віріону в організм до розвитку клінічної картини проходить від 2 до 14 днів.

Виділення вірусних агентів у зовнішнє середовище (з випорожненнями, слиною) відбувається вже за кілька діб після інфікування. З цього моменту вихованець становить загрозу для здорових особин.

Гостра форма інфекції при ураженні епітелію кишечника має інкубаційний період лише 5 - 6 днів. Блискавична течія може супроводжуватися загибеллю молодих тварин протягом кількох годин без розвитку вираженої симптоматики.

Симптоми парвовірусної інфекції

У ветеринарній медицині розрізняють три форми недуги: серцеву (міокардитну), кишкову (інтерстинальну) та змішану (комбіновану). Симптоматична картина багато в чому визначається типом збудника, який вразив організм.

При серцевій формі віріони вибирають своєю метою кардіоцити. Найчастіше недуга вражає цуценят віком від 2 тижнів до 2 місяців, рідше хворіють молоді особи до 7 місяців. У собак старшого віку міокардитна форма інфекції не зустрічається, тому що серцевий м`яз перестає рости і не становить для вірусної частки інтересу з погляду мішені.

Парвовірусний міокардит є частою причиною раптової смерті цуценят внаслідок гострої серцево-судинної недостатності. При блискавичній течії симптоматика не встигає розвинутися. При гострій формі у цуценят спостерігається відмова від корму та води, блювання, задишка, набряк легенів, різке підвищення артеріального тиску.

Найчастіше у лікувальній практиці ветеринарні фахівці зіштовхуються із кишковою формою. Парвовірус переважно вражає клітини травної трубки, завдаючи непоправної шкоди організму. При блискавичному перебігу інфекції відзначається у 90% випадків летальний кінець серед молодняку ​​віком до 2 місяців. При гострій течії з інкубаційним періодом 5 - 7 днів відсоток летальності нижче - 60 - 70%.

При змішаній формі патогенний мікроорганізм вражає кілька систем – травну, дихальну та клітини міокарда. Клінічна картина у своїй різнобічна. У хворої особи відзначається блювання, профузний слизовий пронос, кров у фекаліях. Живіт болісний, збільшений у розмірі. З боку дихальної системи відзначається риніт, бронхіт. Запалення має, як правило, катаральний характер.

Нерідко діагностується бронхопневмонія. Серцево-судинна система реагує на вірус задишкою, анемічність слизових оболонок, тахікардію. Парвовірусна інфекція при змішаній формі характеризується гіпертермією – температура підвищується до 41С.

Діагностика

Діагноз на парвовірусну інфекцію встановлюється на підставі ідентифікації збудника. Епізоотологічні дані та клінічна картина допомагають запідозрити вірусне походження недуги. Для виявлення вірусу застосовують серологічне обстеження сироватки крові.

З метою диференціації діагнозу проводять бактеріологічне обстеження. Патоморфологічні дослідження дозволяють виявити захворювання посмертно. При вірусному ентериті характерною особливістю при гістології є атрофія ворсинок клітин кишкового епітелію.

Ефективні комплексні препарати з метою регідратації - Трісоль, Лактасоль і т.д.д. Показані ін`єкції аскорбінової кислоти, що покращує опірність організму та має детоксикаційну дію, що важливо при вірусних ентерітах.

Антибактеріальна терапія спрямована на боротьбу з патогенними мікроорганізмами (бактеріями, грибками, найпростішими), які нерідко ускладнюють перебіг основного захворювання. В якості антибіотиків ветеринарні фахівці застосовують сульфаніламіди та цефалоспорини.

На ранніх стадіях хвороби хороший лікувальний ефект мають полівалентні гіперімунні сироватки та імуноглобуліни. Біологічні препарати ефективні на перших етапах проникнення збудника у клітини. Після підтвердження діагнозу застосовують імуновалентний імуноглобулін проти парвовірусного ентериту у собак, моновалентну гіперімунну сироватку.

Активізують імунну систему пухнастого пацієнта за допомогою Лікопіду, Ріботана, Ронколейкіна, Гамавіта. Препарати не тільки посилюють клітинний імунітет, але й мають детоксикаційні властивості.

Рекомендуємо прочитати про лихоманці у собак. Ви дізнаєтеся про причини лихоманки у собак, симптоми підвищеної температури, правила її вимірювання, лікування лихоманки.

А тут докладніше про діарею у собак.

Парвовірусний ентерит є контагіозною інфекцією, яка вражає головним чином молодих тварин. Збудник проникає в міокард, травний тракт, дихальну систему. При блискавичному перебігу призводить до загибелі молодняку. Лікування носить симптоматичний характер із застосуванням параімунізації. З метою профілактики вірусної інфекції застосовуються моно- та полівакцини.

Корисне відео

Про лікування ентериту у собак дивіться у цьому відео: